Аукцион
спецпроект
«Донорство — дуже проста річ, яку може зробити кожен»
Текст
Фото
22 — ноября — 07:48

Останній герой нашої серії матеріалів про донорів тромбоцитів — 39-річний Олександр Жигінас, позаштатний радник в Міністерстві охорони здоров’я, проектний менеджер з реформи охорони здоров’я в Офісі реформ Кабінету Міністрів України. 

Я займаюсь проектним менеджментом загалом як напрямом діяльності, а по сфері – це реформа фінансування охорони здоров’я. Працюю в команді Павла Ковтонюка, заступника міністра, і в ній відповідаю зараз за деякі загальні організаційні моменти та специфічно за запуск фінансування на первинній ланці медичної допомоги в наступному році.

Ми з дружиною їхали з Майдану після нічного чергування, гортали стрічку у Facebook і побачили пост, в якому шукали донора тромбоцитів для маленького хлопчика з такою ж групою крові, як і в мене – третя позитивна. Я подзвонив і вже через деякий час здав кров вперше. 

Мені здається, що навколо донорства дуже багато зайвого шуму й істерики. У кожної людини є кров, ще й в надлишку, а комусь вона дійсно потрібна. І якщо ти її йому віддаси, тобі ж менше не стане, а людина отримає шанс на одужання

Існує прекрасний сайт – Донор.UA, в якому детально розписано, як треба готуватися до здачі цільної крові та безпосередньо тромбоконцентрату. Є особливості дієти, бажано приходити на процедуру не втомленним, з запасом часу, не варто це робити поспіхом.

Так вийшло, що увесь час я здаю тільки тромбоконцентрат, а це не так травматично, адже в тебе забирають кров, фільтрують її, відокремлюючи тромбоцити, та знову повертають в організм. Отже, якихось важливих правил по відновленню після такої процедури немає.

Між здачами тромбоконцентрату має бути інтервал принаймні 2-3 тижні – це час, за який у чоловіків повністю відновлюється кількість тромбоцитів в крові. Донорів тромбоконцентрату, насправді, менше, адже для цієї процедури існує більше вимог по стану здоров’я, і тромбоцитаферез займає достатньо тривалий час, десь півтори-дві години.

Перші кілька разів я здавав кров для одного окремого реципієнта, адже батьки хворих дітей дуже цінують, коли донор може приходити постійно і здавати кров, коли це потрібно.

Бували дуже різні епізоди в житті. У мого першого реципієнта все дуже класно закінчилось, їхню сім’ю показували по всіх каналах, збирали гроші на лікування всією країною. В результаті зібрали достатню суму для пересадки кісткового мозку в Іспанії. Операція пройшла успішно. Вони присилали мені звідти фотографії. Було дуже приємно бачити, як хлопчик з кожним днем становився здоровішим і здоровішим.

З боку держави має бути проведена комунікація з людьми, щоб вони зрозуміли, що донорство, насправді, це безпечно, прозоро і чесно

Але були й інші історії. Якось я здавав тромбоцити для дівчинки декілька разів поспіль, а потім деякий час від її родини не було жодних повідомлень. Я сам написав, щоб дізнатись, чи не потрібна їм ще кров. Мати дівчинки відповіла мені, що її доньки вже немає. Це дійсно дуже болісне відчуття, адже я дійсно мав надію, що вона одужає. І тоді я зрозумів, чому в розвинутих країнах донор ніколи не знає ім’я реципієнта. У нас же все зазвичай навпаки – звертаються по домогу для окремої людини.

Люди, як правило, йдуть здавати кров цілеспрямовано. Це велика етична проблема. Бо, наприклад , для меня це стало великим ударом. Можливо, хтось інший на моєму місці просто перестав би займатися донорством. Ти ріднишся з цими людьми певним чином, бо віддаєш частину себе. Дівчинці було 2 роки, а в мене на той час донька була такого ж віку. Це страшні відчуття.

Попри те, що у нас в Україні достатньо сильні горизонтальні зв’язки між людьми, довіри в суспільстві мало. А в донорстві ти віддаєш щось своє, фактично частинку себе

Мені здається, що навколо донорства дуже багато зайвого шуму й істерики. У кожної людини є кров, ще й в надлишку, а комусь вона дійсно потрібна. І якщо ти її йому віддаси, тобі ж менше не стане, а людина отримає шанс на одужання.

Не можу сказати, що донорство змінило мій світогляд, це ж насправді дуже проста річ, яку може зробити кожен.

Ви навіть не уявляете, яким вдячним самому собі ти почуваєшся, коли вперше здаєш кров. Це дуже круте відчуття.

Попри те, що у нас в Україні достатньо сильні горизонтальні зв’язки між людьми, довіри в суспільстві мало. А в донорстві ти віддаєш щось своє, фактично частинку себе. Можливо, люди не зважуються на донорство через міфи, що цю кров продають, чи вимагають за неї гроші, чи що вона стає предметом різних махінацій. З боку держави має бути проведена комунікація з людьми, щоб вони зрозуміли, що це, насправді, безпечно, прозоро і чесно.  

Тромбоцити — найдефіцитніший вид донорського компонента крові. Адже саме вони життєво необхідні під час лікування лейкозів, лімфом та інших важких захворювань крові. Хіміотерапія вбиває власні тромбоцити людини, а це значить, що без регулярних переливань тромбоконцентрату онкохворого пацієнта можна втратити. Під час курсу хіміотерапії пацієнту роблять від 5 до 15 переливань тромбоконцентрата. Здача тромбоконцентрату — це витратна за часом і непроста процедура, не кожен донор, який підходить по крові, зможе здати тромбоконцентрат, ці клітини неможливо заготовити про запас, бо донорські тромбоцити придатні до використання всього п’ять днів. Донорів тромбоцитів в світі називають gold blooded people, тому що цінність їх допомогою вище золота. 

#Донор тромбоцитов #донорство #сдать кровь
ПОДЕЛИТЕСЬ В СОЦСЕТЯХ
еще рано уходить, это еще не все
В Украине запретили слово «інвалід»
В Британии появился министр по одиночеству
Вспоминаем первое виральное видео в интернете
Возле Чернобыльской АЭС построят солнечную электростанцию
load more
еще чуть-чуть