Аукцион
истории
«Сумніви — це мотивація», — Сергій Жадан
Текст
26 — мая — 19:02

7 хвилин. Це час, який я мала на розмову з автором «Волошиловграду» і «Біґ Маку». Із засновником Благодійного фонду Жадана, із лауреатом премії імені Стуса. У світлій фотостудії на Льва Толстого Сергій Жадан розказує  трохи про життя.

Я завжди вірив у те, що робив. Пам’ятаю мітинг у Харкові напочатку 90-х років – тоді я був лише одним із натовпу, але точно знав, до чого прагну. У 2001-му виходив на центральну площу Харкова проти тодішньої влади. 2004 – із впевненістю долучився до Помаранчевої революції. У 2014-му почався Майдан – я був серед його активістів. І жодного разу не відчував зневіри.

Тим, хто піддався постреволюційній депресії, просто варто пам’ятати, з чого все почалося і заради чого вони це робили. Згадуєш  – і зневіра минає. Для тих, хто діяв не заради слави чи самореклами, все зроблене навпаки – тільки укріплює і надає сили.  

Ти вагаєшся, починаєш шукати – і це може привести до нових кращих ідей 

Я знаходжу натхнення в людях. Вони – невичерпне джерело енергії, віри і любові. Завдяки спілкуванню я ніколи не втрачаю мотивації  – знаю, чого хочу і навіщо це роблю. Сумніваються усі, я – не виняток.

Але дуже важливо, щоб ці сумніви ставали інструментом для чогось нового, а не деструктивною силою. Ти вагаєшся, починаєш шукати – і це може привести до нових кращих ідей. Сумніви – це мотивація.

Сергій Жадан / Фото: Денис Маноха

Усе просто: ти спілкуєшся з людьми, розумієш їхні потреби і шукаєш можливості їм допомогти

Займатися благодійністю мене мотивували, знову ж таки, люди. Усе дуже просто: ти з ними спілкуєшся, розумієш їхні потреби і шукаєш можливості їм допомогти. Моя благодійна організація працює в різних напрямках – лікарні, школи, бібліотеки.

Можливо, було б краще зробити фокус на чомусь одному і збирати більші кошти. Але хіба я державна структура? Та й олігархічного капіталу за мною немає. Можливості не такі великі, а по допомогу звертається дуже багато людей, і було б нечесно комусь із них відмовити.

Популярність не так розбещує, як мотивує

Я скептично ставлюсь до такого поняття як «популярність» стосовно себе. Але соціальний статус відомої людини дійсно допомагає мені в благодійній справі. Люди мене знають, тому часто підходять з проханням передати кошти тим, хто цього потребує.

Це великий аванс довіри і не менша відповідальність – треба звітувати за кожну отриману купюру. Популярність не так розбещує, як мотивує. Правильно, коли люди, яких знають і яким довіряють, використовують це в конструктивних розумних цілях.

Так, ми в нашій організації трохи розпорошуємось, але принаймні завжди працюємо з конкретними людьми. Це не абстрактна діяльність – ми допомагаємо конкретним людям із конкретними потребами. Нехай це буде холодильник для дитячого садочку, зате ми точно знатимемо, що він неодмінно станеться в нагоді. Звісно, це не змінить долі сотні дітей, які залишилися без батьків, але принаймні в них будуть свіжі продукти на вечерю чи сніданок. А це вже не так і погано.

Сергій Жадан / Фото: Денис Маноха

Я роблю те, що мені подобається і так, як мені подобається. У мене немає обов’язків ані перед видавцем, ані перед менеджерами

Премія імені Стуса– велика відповідальність. Для мене Стус – це авторитет не тільки літературний, а й життєвий. Він завжди буде залишатися тим, на кого буду орієнтуватись і до чийого рівня прагнутиму. Тепер я маю до такої людини стосунок, і тут уже йдеться не про статус чи визнання, а про честь бути бодай якимось чином бути причетним до Стуса.

У мене немає потреби постійно писати, але в мене є велика любов до літератури. Це ж справжнє щастя любити те, чим ти займаєшся, коли це ще й комусь цікаво. Я багато друкуюсь, але не боюсь перенасичення у своїх читачів. Ну, не захочуть читати – нехай не читають.

Я роблю те, що мені подобається і так, як мені подобається. У мене немає обов’язків ані перед видавцем, ані перед менеджерами. Я – вільний художник. Я – офіційний український безробітний.

 

#Жадан
ПОДЕЛИТЕСЬ В СОЦСЕТЯХ
еще рано уходить, это еще не все
«Человек должен дозреть до этого». Как ветеран АТО начал выращивать клубнику
«Если бы нас воспринимали так же, как и других людей». Рассказ ВИЧ-позитивной матери двоих детей
«Я б не вживав фразу «людина з обмеженими можливостями»
Ваш звонок очень важен для вас. Репортаж о работе горячей линии первой психологической помощи
load more
еще чуть-чуть